Приложения к Комментарию

ПРИЛОЖЕНИЯ

Приложение 1

Идеологические основания украинских партий

Выдержки из программных и уставных документов партий

(по материалам справочного издания "Політичні партії України", - К., 1999)

Комуністична партія України

Компартія України - партія борців за комунізм, суспільство, в якому вільний розвиток кожного стане умовою вільного розвитку всіх, суспільство справжнього гуманізму, де людина є не засобом, а метою і творцем історичного прогресу, найвищою суспільною цінністю.

Народний Рух України

Головною метою  діяльності руху є :

- утвердження державної незалежної України;

- розбудова української національної демократичної держави.

Народний Рух відкидає тотальну заідеологізованість суспільного життя і визнає право на існування за різними системами цінностей. Водночас ми переконані, що основою стабільності й розвитку українського суспільства є загальний  консенсус щодо ідеї національної державності та демократії. На цій основі можуть базуватися різні ідеологічні позиції. В такому сенсі Рух визнає ідеологічний плюралізм в українському суспільстві.

Національна демократія -  це синтезуюча ідеологія, яка поєднує вартості консерватизму, соціальної демократії й ставить собі за мету реалізацію цих вартостей в національній демократичній державі європейського типу. Рух є продовжувачем традицій української національної демократії, започаткованої  як політична течія Іваном Франком.

Гасло Народного руху України : "Державність, демократія, реформи!" В ньому зосереджені основні цінності ідеології Руху.

Національна, демократична, соціальна держава є основною цінністю в нашій ідеології. Тільки національна державність дає  змогу українській нації відродитися, розвинути свою економіку і культуру, гарантує її тривале історичне буття. Тільки демократична, правова держава гарантує права людини, її особисті й громадянські свободи. Тільки соціальна держава не залишає своїх громадян напризволяще, дбає про загальне піднесення рівня їхнього добробуту.

Соціалістична партія України

Соціалістична партія України  - політична партія громадян України, яка ставить за мету:

-         утвердження повновладдя трудящих, створення політичних, економічних та соціальних умов для реальної участі громадян в управлінні справами держави та суспільства;

-         побудову в Україні соціалістичного суспільства, в якому гарантується соціальна справедливість, демократія, права людини.

Реалізація ідеалу соціальної справедливості, його моральних принципів, перетворення їх в норму людського існування можливі лише в суспільстві, що зводить у закон  тобто закріплює в правах людини, ті гуманістичні цінності, які постає із самої сутності людини. В основі цих цінностей - вільне виявлення людської індивідуальності як індивіда, яке є першим кроком до дійсного звільнення людства.

Всеукраїнська партія жіночих ініціатив

Основною метою діяльності партії є: побудова в Україні громадянського суспільства яке забезпечує рівність прав та можливостей членів на підставі ідеалів представницької демократії.

Для досягнення проголошеної мети - побудови в Україні вільного демократичного суспільства, розриву з будь-якими формами тоталітаризму необхідне створення політичної системи, яка ефективно функціонує і здатна втілювати цю мету в усіх сферах суспільного життя.

Найвищою соціальною цінністью суспільства, що визначає цілі та форми розвитку, є людина, її розвиток та самореалізація.

Ліберальна партія України

Головна мета партії - побудова в Україні відкритого громадського суспільства і правової держави, економічною та політичною основою якої є народний капіталізм.

Особистість, її права та свободи - найвища цінність лібералізму, права особистості мають первинність стосовно до прав будь-яких надособистісних утворень. Центром всієї теоретичної і практичної діяльності ЛПУ є інтереси кожної людини, її свободи і права, її вільний і всебічний розвиток.

Ліберально-демократична партія України

Головною метою ЛДПУ є побудова громадянського суспільства з високим рівнем життя та гуманної правової держави, основним пріоритетом якої є права і свободи особистості. Партія виступає за гуманізм, демократію, економічну свободу, яка ґрунтується  на пріоритеті приватної власності та регламентованих тільки законом ринкових відносинах, за утвердження загальнолюдських цінностей.

Природні права людини становлять вищу цінність по відношенню до всіх інших пріоритетів. Людина вільна в межах, визначених законами природи та правами інших людей. Вона має невід'ємне право на:

-         життя і особисту безпеку;

-         приватну власність і вільне підприємництво;

-         духовну свободу та свободу совісті;

-         свободу пересування та вибору місця проживання;

-         свободу особистого життя.

Соціал-демократична партія України (об’єднана)

Соціал-демократична партія України (об’єднана) - політична партія, яка на принципах добровільності об’єднує громадян України з метою прискорення побудови вільного, демократичного, солідарного, економічно ефективного та екологічно безпечного суспільства на засадах свободи, демократії, соціальної справедливості і солідарності.

Народно-демократична партія

Наша мета - побудова в Україні вільного, демократичного, справедливого, солідарного суспільства, в якому створені умови для органічного поєднання праці, знання, таланту людини та її власності, можливостей для самореалізації кожної особи.

Народно-демократична партія дотримується цінностей, навколо яких ми пропонуємо об'єднання громадян України:

ЛЮДИНА, її свобода, здоров^,я, духовність, добробут, громадянські, політичні та соціальні права, впевненість у майбутньому.

РОДИНА як фундамент здорового буття народу, як основа  організації суспільства, його духовного та соціального розвитку.

ДОБРОБУТ як матеріальна база розвитку людини та суспільства на основі гуманізації економічного розвитку, підпорядкування економічних перетворень творчому розвиткові особистості, випереджаючого розвитку освіти та культури.

УКРАЇНА як суверенна і незалежна демократична, соціальна, правова держава, що гарантує своїм громадянам усі права і свободи.

Приложение 2

Подборка материалов о системах ценностей

Медведчук В.В. Дух и принципы социал-демократии: украинская перспектива: пер. с укр. – К.: Основні цінності, 2000. С.138.

Принципы

Свобода, справедливость и солидарность

«12. Демократический социализм — международное движение за свободу, социальную справедливость и солидарность. Его цель состоит в том, чтобы достичь спокойствия в мире, в котором получили бы развитие основные ценности демократического социализма и где каждый индивидуум имел бы возможность жить полноценной жизнью, полностью реализовав свои возможности с полной гарантией человеческих и гражданских прав в рамках демократического общества.

13. Свобода — результат как индивидуальных, так и совместных усилий. Это два аспекта одного процесса. Каждый человек имеет право быть свободным от политического насилия, а также иметь наилучшие шансы в осуществлении своих личных целей и индивидуальных возможностей. Но это осуществимо лишь при условии, если человечество победит в своей длительной борьбе за право стать творцом собственной истории и сможет гарантировать, что ни один человек, класс, пол, религия или раса не станет эксплуататором другого.

14. Справедливость и Равенство. Справедливость означает прекращение любой дискриминации личности, а также равенство прав и возможностей для всех. Справедливость требует компенсировать любые физические, умственные и социальные неравенства, а также обеспечить независимость от владельцев средств производства или держателей политической власти.

Равенство — это выражение равной ценности всех людей и необходимое условие свободного развития человеческой личности. Принципиальное экономическое, социальное и культурное равенство является определяющим как для реализации разнообразных индивидуальных способностей, так и для социального прогресса.

Свобода и равенство не противоречат друг другу. Равенство - неотъемлемое условие развития индивидуальных особенностей личности. Равенство и личная свобода неразделимы.

15. Солидарность — явление всеобъемлющее и глобальное. Это — выражение на практике всеобщей гуманности и сострадания к жертвам несправедливости. Основные гуманистические традиции справедливо придавали центральное значение принципу солидарности. В настоящее время в условиях беспрецедентной взаимозависимости между индивидуумом и государством принцип солидарности приобретает особую роль — он становится необходимым для выживания человечества.

16. Социал-демократы придают равное значение этим фундаментальным принципам и понимают их взаимозависимость.  В противовес этой точке зрения либералы и консерваторы делают акцент на свободе личности в ущерб справедливости и солидарности, в то время, как

коммунисты утверждают, что достигли равенства и солидарности, но за счет свободы».

Гиг Дж. Ван. Прикладная общая теория систем: Пер с англ. М.: Мир, 1981. С.665.

«Начало процесса установления иерархии эталонов, к достижению которых должна стремиться экосистема, введенная в рассмотрение Озбекхеном, было описано Акоффом. Он считает, что "идеальному обществу" свойственны четыре функции:

1.     политико-экономическая, отражающая стремление к изобилию;

2.     научная, воплощающая стремление к знанию - истине;

3.     этическая, что означает стремление к добру;

4.     эстетическая, отображающая стремление к прекрасному.

Акофф замечает, что истина, добро и прекрасное издревле составляют известную триаду, к ней еще следует добавить изобилие. Однако "изобилие принесло с собой некоторые потери в области этики и эстетики"».

Здравомыслов А.Г. Потребности, интересы, ценности, М., 1986. С.176-178.

«Историко-социологический взгляд на развитие духовных ценностей позволяет выделить ряд наиболее существенных вех в этом процессе. На первых порах содержание ценностей как особых продуктов человеческого духа соотносится с истиной, добром и красотой. Это классический ряд ценностей. Утверждаясь в качестве важнейших компонентов общественного сознания, они выполняют роль критериев оценки, как поступков человека, так и результатов его деятельности.

Эпоха Возрождения пробивает первую брешь в этом видении ценностей. Человек, личность, ее - внутреннее богатство и достоинство становятся в один ряд с истиной, добром и красотой. Более того, он становится центральным пунктом системы ценностей, ее правомерным  носителем.

Следующий крупный шаг - провозглашение идеалов равенства, свободы личности, справедливости как необходимых компонентов достойного существования человека. Классический ряд духовных ценностей дополняется  ценностями социально-политического порядка. Это расширяет содержание культуры. В. центре общественного сознания  оказываются не только вопросы соотношения между истиной, добром и красотой, но и проблема взаимодействия материальных нужд человека, его необходимых потребностей, социально-политических условий его существования и духовного богатства. На основе обсуждения этой проблематики формируются не только традиции политического мышления, но и основные философские направления.

Наконец, социалистические учения, возникновение научного социализма, а затем и реальная практика строительства социализма привносят еще один важный компонент в систему ценностей. Возникает вопрос о смысле труда. Только в XIX веке, и именно в связи с возникновением социалистической идеологии, человечество осознало, что труд есть основание всей человеческой культуры и цивилизации. Это означало, между прочим,  и возможность решить на подлинно научной основе вопрос о диалектике абсолютного и относительного в содержании ценностей. Но каково место труда в самой системе ценностей? Должен ли он оставаться лишь средством для создания иных ценностей или же средством создания условий для творческой работы духа отдельных представителей человечества, или же он сам способен стать ценностью?  В общем виде ответ на этот вопрос дал К. Маркс, сформулировав тезис о возможности превращения труда в первую жизненную потребность в коммунистическом  обществе. До этого труд рассматривался лишь в качестве социально-экономической категории. В рамках марксистской социологии он приобрел достоинство нравственной ценности.

Труд, следовательно, не только источник богатства. На основе изменения своих социальных функций, обогащенный достижениями разума и культуры, которые преобразуют характер деятельности человека в сфере материального производства, труд сам становится ценностью.

Не менее существенным дополнением системы ценностей, также связанным с возникновением научной идеологии, является идея мира между народами, возможность мирного развития человечества по пути социального прогресса.

Таким образом, существенно обогащается ценностно-мотивационный ряд, побуждающий человека к действию и выступающий в качестве определенного критерия, на основании которого оцениваются поступки человека  и результаты его деятельности. Труд,  мир, свобода, справедливость, равенство, добро, истина и красота  во взаимодействии друг с другом образуют новую точку отсчета в развитии гуманистической культуры социалистического общества. При этом человек выступает организующим центром этой системы ценностей».

Бачинин В.А. Философия права и преступления, Харьков: Фолио, 1999. – С.90-91.

«Нормы права не подвешены в воздухе. Их соц-ная действительность, способность побуждать индивидов к законопослушному поведению во многом обусловлены тем, что они опираются на более древние и фундаментальные нормативно-ценностные основания, складывающиеся на протяжении всей истории мировой цивилизации. Весь этот сложный, многоуровневый нормативный комплекс можно представить в виде некой "пирамиды".

В основании этой нормативной "пирамиды" находятся самые древние мифологические табуальные "первонормы". Напрямую связаны с глубинными сферами коллективного и индивидуального бессознательного и их архетипами, они формируют базовые запреты на людоедство, на убийства кровных родственников и инцест. Их ценностное и смысловое обоснование представлено в содержании разнообразных архаических мифов народов мира.

Над ними надстраивается система религиозных норм, вносящих в механизм соционормативной регуляции момент метафизической абсолютности за счет их "привязки" в наивысшему, абсолютному авторитету - Богу. Религиозные нормы обнаружили способность избавлять индивидуальное сознание от трудностей выбора в противоречивых ситуациях с альтернативными возможностями, от искушений и соблазнов нарушить существующие запреты.

На следующем уровне нормативности находятся нравственные нормы, требующие относиться к каждому человеку как родовому существу, связанному естественными узами братства со всем человеческим родом.

Далее следует уровень моральных норм. Здесь каждый человек рассматривается как представитель конкретных, локальных социальных общностей. Моральные нормы требуют от него отстаивать не свою духовную автономию, а интересы тех общностей, к которым он принадлежит и чьим покровительством пользуется.

На идеологическом уровне нормативной регуляции располагаются императивы, исходящие от государства и его институтов, который требуют от граждан, чтобы их практическая и духовная деятельность была подчинена политическим целям и задачам государства.

Увенчивается эта "пирамида" системой правовых норм, юридически оформляющих всю совокупность ранее упомянутых требований, облекающих их в рационализованные предписания и запреты. В нормах права, а значит в их гипотезах, диспозициях и санкциях присутствует в "снятом" виде все ценностно-нормативное содержание данной "пирамиды". Оно не всегда очевидно, но, при известных усилиях, элементы табуального, религиозного, нравственного, морального и идеологического характера в них всегда можно обнаружить».